Але настав час якто мовиться віддать Богу боже, а кесарю...
І без Бога, ані до порога. . .
І знайдем нашого москалика у циклі "блудний син" і жодна із картин не намальвана на українську тематику; ба білше зних так віє Російською імперією.
Отже маємо вісім полотен:
«Програвся в карти», «У шинку», «У хліві», «На кладовищі», «Серед розбійників», «Кара колодкою», «Кара шпіцрутенами», «У вיязниці».
І найцікавіше запитання до циклу: "чому картин вісім?"
Якщо до них застосувати Достоєвського принцип "злочину і кари" то отримаємо дві групи:
Група де зображенно що щось скоїлося лихе: «Програвся в карти», «У шинку», «У хліві», «На кладовищі»
І група де герой за вчинене мусить відбувати покарання:
«Серед розбійників», «Кара колодкою», «Кара шпіцрутенами», «У вיязниці»
Виходячи із принципів банальної ерудиції то між картинами цих двох груп що складаються із чотирьо картин кожна, повинен існувати певний звязок; тобто кожній картині із групи "злочи" мусить відповідати одна картина із групи "покарання". І таким чином має утворитись чотири пари.
І так як картини написані на євангельський мотив, і мають океан символічності. То логічно було б припустити що ці картини є алегоричним зображенням єваглії.
У християнській традиції є традиція уособлення єваглія певним образам:
Лука - телець
Марк - лев
Матфій - людина
Іван - орел
Розгляним як прикладу два сюжета:
Сюжет перший: «Серед розбійників».
Так до картини «Серед розбійників» найбільш пасувавби відривок з євангія від Луки глави 23 де відображенно один із кульмінаційних моментів у християнській традиції розкаїння:
"А один із розп'ятих злочинників став зневажати Його й говорити: Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас!
Обізвався ж той другий, і докоряв йому, кажучи: Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений?
Але ми справедливо засуджені, і належну заплату за вчинки свої беремо, Цей же жадного зла не вчинив.
І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, коли прийдеш у Царство Своє!
І промовив до нього Ісус: Поправді кажу тобі: ти будеш зо Мною сьогодні в раю!"
І прослідкувавши сюжет на картинні. Встановлюється наступний ланцюг подій.
- Тіло убитої людини з розкинутими руками навхрест (тут би можна було сказати, що то є символ Христа що віддав своє тіло за гріхи людства).
- парубок що гордо підняв "хрестик" убитого, наче вихваляючись здобиччу (тут би можна було сказати що то є символ нерозкаєного розбійника). Але у Бога і нерозкаїний злочинець слугує його ж божому плану... Бо в його руках урочисто підняте хресне знамя.
- ще далі в центр чи то розбійник із гурту розбійників, що блище всіх седить до глядача, чи хто інний; з піднятою рукою немов щось промовляє комусь (тут би можна було сказати що то є символ розкаєного розбійника на Голгофі). І далі душі у подайбічі.
А тепер вернувшись до первісного значеня картин "притча про блудного синна". Де герой отримав жорстоку кару, то мусить бути картина де зафіксовани сам "злочин", по євагліє від Луки. І найбільш підходить до даної лінії:
Притча про блудного сина із Євангліє від Луки глава 15:
"І Він оповів: У чоловіка одного було два сини.
І молодший із них сказав батькові: Дай мені, батьку, належну частину маєтку! І той поділив поміж ними маєток.
А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно.
А як він усе прожив, настав голод великий у тім краї, і він став бідувати."
І більш відповідає даному сюжету картина: «Програвся в карти».
Де молода людина тримає у руках карти і тим самим показано куди діває свій спадок по - вітру. . . А за спиною барадатий "шинкар" спостерігає за гульвісом; а далі ще одна людина із "шеннелю" у руках, напевне забраною за борги у того що програвся.
Але завбачем другий підтекст. Ці три дієві особи є алегоричним зображенням Святої Троїці.
і таким чином перша група картин там де "щось коїться лихе" - показано ті гріхи що прийняв на себе Христо; тоді як друга група картин з "відображенням покарання" є алегоричним зображенням Голгофи.
Та й парубок що гра в карти уособлює Христа; немов би Шевченко натякає що Син Божий - "блудний син" у позитивному сенсі цього словосполучення, бо заблукав у цей світ; який здається і не виправний. Бо що змінилось з часів Христа і по 18 якийсь там рік; тіж царі, тюрми, теж підлість та підступність. Та Надія є . . . коли є люди що мають натхнення на створення даних полотен
Споглядаючи цикл "Блудний син" Тай якось згадується описаний Шевченком у Сні найефектиніший принцип менеджменту всіх часів і народів:
"Дивлюсь, цар підходить
До найстаршого... та в пику
Його як затопить!..
Облизався неборака;
Та меншого в пузо —
Аж загуло!.. А той собі
Ще меншого туза
Межи плечі; той меншого,
А менший малого,
А той дрібних, а дрібнота
Уже за порогом
Як кинеться по улицях,
Та й давай місити
Недобитків православних,
А ті голосити;
Та верещать; та як ревнуть:
«Гуля наш батюшка, гуля!
Ура!.. ура!.. ура! а-а-а...»
Зареготався я, та й годі;"
І після цих рядків затримується погляд на картинах «У шинку» та «Кара шпіцрутенами». Що ще хотів сказати ціми картинами Григорич
Так бравий парубок з триуголкою із полотна «У шинку» чимось натякає на Наполеона. І хочеться сказати тільки хвора людина на всю голову як Наполеон із своїм кодексом; захоче змінити цей світ; бо як тільки Син Божий ледве дає йому ради із своєю заповідю "возлюби ближнього".
Та як то мовиться на всякого Наполеона знайдеться свій Кутузов із небесно-атмосферним морозом і буде тобі як там - «Кара шпіцрутенами». Тай згадуються декабристи ... Так би мовить димократія річ заразна ...
Та й що там і той захід те саме; досить хіба лише погортати (навіть не читати) дипресивного-занудного Дікенса. . . Хоча всежтаки більше блиску і лоску та й автобами якось приємніші...
PS:
"І перед престолом як море скляне, до кришталю подібне. А серед престолу й навколо престолу четверо тварин, повні очей спереду й ззаду.
І перша тварина подібна до лева, а друга тварина подібна до теляти, а третя тварина мала лице, як людина, а четверта тварина подібна до орла, що летить.
І ті чотири тварині, кожна з них мала навколо по шість крил, а всередині повна очей. І спокою не мають вони день і ніч, промовляючи: Свят, свят, свят Господь, Бог Вседержитель, що Він був, і що є, і що має прийти!"
глава 4 Об'явлення Івана Богослова
Ілюстрації:
@1 ікона "Всевидяче Око"
@2 картини Шевченка із циклу "притча про блудного сина"
Немає коментарів:
Дописати коментар